В період практики у виробничих умовах конкретної бази практики здобувачі освіти вивчають: організаційну структуру підприємства; організацію управління виробництвом; організацію науково-дослідної, проектно-конструкторської, раціоналізаторської та винахідницької роботи; питання технології виробництва і експлуатації енергетичного обладнання; методику проектування двигунів внутрішнього згоряння, яка використовується на підприємстві; методику визначення техніко-економічних показників двигунів внутрішнього згоряння; компоновку елементів двигунів внутрішнього згоряння; використання результатів експериментальних досліджень при проектуванні енергетичних об’єктів; керівні технічні матеріали, проекти, що виконуються зараз і виконувалися раніше, матеріали з нової техніки, вітчизняну та закордонну літературу з питань проектування двигунів внутрішнього згоряння.
Під супроводом керівника виробничої практики від бази практики здобувачі освіти можуть брати участь на робочому місці у виконанні розрахункових та конструкторських робіт.
На період виробничої практики здобувачі освіти повністю підпорядковуються правилам внутрішнього розпорядку бази практики.
В період проходження виробничої практики здобувачі освіти зобов'язані: прослухати інструктаж з організації та порядку проходження практики; одержати навчально-методичну документацію з практики (програму, розпорядження, індивідуальне завдання); своєчасно прибути на місце проходження виробничої практики та приступити до виконання її програми; виконувати правила внутрішнього розпорядку на підприємстві; прослухати інструктаж з правил техніки безпеки та протипожежної профілактики і неухильно їх виконувати; брати участь у екскурсіях по підприємству; своєчасно оформити звітну документацію з виробничої практики.
Виробничі екскурсії проводяться з метою більш поглибленого ознайомлення з двигунами внутрішнього згоряння шляхом вивчення їх на місці виробництва, обслуговування, діагностики, ремонту або монтажу, а також ознайомлення з підприємствами, які виконують ці роботи. Екскурсії організуються для всієї групи здобувачів освіти керівником від бази практики із залученням провідних спеціалістів.
Індивідуальне завдання є засобом закріплення навичок практичного використання теоретичних знань та роботи із спеціальною літературою та технічними матеріалами, а також слугує для розширення технічного кругозору і розвитку творчої ініціативи у вирішенні актуальних задач виробництва.
Індивідуальним завданням передбачається огляд стану і узагальнення даних з певного питання із галузі спеціальної підготовки, а також вивчення або розробка певного елемента чи процесу в двигунах внутрішнього згоряння. Індивідуальні завдання видаються здобувачам освіти керівником виробничої практики від університету та погоджуються з керівником від бази практики.
В період виробничої практики провідними співробітниками бази практики можуть проводитися семінари із здобувачами освіти зі спеціальних питань, а також з охорони праці, економіки, організації праці та виробництва, управління, інженерної психології, охорони навколишнього середовища, правових та інших питань. Зміст даних занять попередньо погоджується керівником практики від бази практики з представником університету.
Перелік супроводжувальних документів наведені у додатках Положення про організацію та проведення практики студентів Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Для виконання програми з виробничої практики здобувачам освіти потрібно виконати індивідуальне завдання та підготувати і захистити звіт. Звіт складається кожним здобувачем освіти самостійно і повинен включати такі основні розділи: Вступ; Загальна характеристика бази практики; Індивідуальне завдання; Програма та методика розрахункового або експериментального дослідження; Результати досліджень: графіки, таблиці та діаграми за результатами обробки даних досліджень; Питання охорони праці; Висновки та пропозиції; Список використаної літератури. Окрім перерахованих розділів здобувач освіти за згодою керівника може включити в звіт інші розділи.
Обсяг звіту не повинен перевищувати 50 сторінок друкованого тексту. Звіт ілюструється схемами, графіками, кресленнями, формами документів та ін. Звіт оформлюється у відповідності з вимогами ЄСКД «Загальні вимоги до текстових документів» (ДОСТ 2.105-95), який уведений у дію з 01.11.2007 у якості державного стандарту України наказом №173 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.08.2007.
Після завершення терміну виробничої практики здобувачі освіти звітують про виконання програми та індивідуального завдання. Форма звітності здобувача освіти за виробничу практику – це подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником від бази практики.
Письмовий звіт разом з іншими документами, визначеними навчальним закладом, подається на рецензування керівнику виробничої практики від університету. До захисту звітів з виробничої практики допускаються здобувачі, які виконали вимоги програми практики.
Звіт з виробничої практики захищається здобувачем освіти в комісії, призначеній завідуючим кафедри. До складу комісії входять керівник виробничої практики від університету і, за можливістю, від бази практики, а також викладачі кафедри, які викладали здобувачам освіти дисципліни спеціальної підготовки.
Комісія приймає залік у здобувачів освіти протягом перших десяти днів після завершення виробничої практики. Оцінка за виробничу практику вноситься в екзаменаційну відомість семестрового контролю та індивідуальний навчальний план здобувача вищої освіти.
Приклад оформлення звіту з практикиРозподіл здобувачів по базам практик (2024/2025 н.р.)

Основна література
1. Положення про організацію та проведення практики студентів Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
2. Положення про організацію самостійної роботи студентів у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова.

Допоміжна література
1. Наливайко В. С. Суднові двигуни внутрішнього згоряння : підручник. Миколаїв: видавець Торубара В. В., 2015. – 332 с.
2. Марченко А. П., Рязанцев М. К., Шеховцов А. Ф. Двигуни внутрішнього згоряння: Серія підручників у 6 томах. Том 1. Розробка конструкцій форсованих двигунів наземних транспортних машин Підручник. Харків: Прапор, 2004. – 384 с.
3. Марченко А. П., Рязанцев М. К., Шеховцов А. Ф. Двигуни внутрішнього згоряння: Серія підручників у 6 томах. Том 2. Доводка конструкцій форсованих двигунів наземних транспортних машин Підручник. Харків: Прапор, 2004. – 288 с.
4. Mollenhauer K. Handbook of Diesel Engines. Springer Heidelberg Dordrecht London New York, 2010. – 634 р.
5. Pounder’s Marine Diesel Engines and Gas Turbines. Elsevier Ltd, 2021. –932 p.
6. Isermann R. Engine Modeling and Control. Springer Heidelberg Dordrecht London New York, 2014. – 646 р.
7. Чоха Ю. М. Козлов В. В., Яковлев Г. Л. Основи наукової діяльності: навч. посіб. Київ.: ІПК ДСЗУ, 2011. – 307 с.
8. Ковальчук В. В. Моїсеєв Л. М. Основи наукових досліджень: навч. посіб. Київ: Професіонал, 2005. – 240 с.


Інформаційні ресурси в інтернет
1. Вища освіта України: журнал.
2. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.
3. Наукова бібліотека Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
4. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка.